Фотополювання на водяну змію

Це був звичайнісінький літній день. Добряче пообідавши, я вирішив піти на море трішки позасмагати, на людей подивитися, себе показати :).

водяний вуж ковтає рибу

Як звичайно, прихопивши пакет з килимком і персиками, я повісив на плече кофр з камерою (це вже увійшло в звичку) і вийшов з дому. Мій шлях до моря пролягав через величезний солоний лиман Шаболат, через який прокладено майже кілометровий міст, див. на фотографіях нижче.

Кожного разу проходячи по цьому довжелезному мосту, я поглядав по сторонах але частіше зазирав вниз - під міст, сподіваючись побачити щось цікаве, що можна було б додати до свого фотоархіву. І одного разу я таки побачив дещо, що змусило мене поспішно діставати фотокамеру з кофра.

Міст в Сергіївці лиман Шаболат

Під мостом була невелика піщана коса, а на ній я побачив велику двометрову змію, яка повільно проковтувала велику рибу. Від мене до змії було метрів 15, тому вирішив трохи наблизитися, десь метрів на 5. І як тільки я наблизився - встиг зробити всього лише один кадр, після цього, змія кинула здобич і кинулася в глибини Шаболатського лиману.

Таки вгледіла мене гадина, подумав я, і подивився на дисплеї результат зйомки. Ммдааа, халтура. водяна змія виявилася злегка розмитою. Подивився параметри експозиції: витримка 1/60s - тепер зрозуміло звідки змаз зображення. Не вистачило мені часу на настройку експозиції і пальнув тим що там було заряджено (встановлено) раніше. Добре хоч систему стабілізації на об'єктиві залишив ввімкненою.

Транспортний міст через лиман Шаболат

Після цієї невдалої, несподіваної зустрічі я твердо вирішив зняти цей кадр і відкрив фотополювання на змію. Кожного разу повертаючись з пляжу, я вдивлявся у далечінь, сподіваючись зустрітися з цією красунею знову. Минув тиждень, але вона так і не з'являлася. Були дрібні екземпляри - до метра, але вони мене мало цікавили, так як після зустрічі з двометровою (може вона була і більше двох, не встиг зняти розмір рулеткою) - планку опускати не хотів. Почав розпитувати у місцевих що це за змія така і де її можна знайти. Мені сказали що це жовтопузий полоз, який не отруйний але дуже агресивний.

Як виявилося через місяць, це був не жовтопузий полоз, а водяний вуж. Про це я дізнався вже тоді, коли почав публікувати зміїні фотографії в інтернеті. У коментарях до фотографій мені щоразу підказували що це саме водяний вуж а не полоз. Коли я на неї полював - не знав хто це. Але навіть якщо б знав, все одно мого рішення ніщо вже не могло змінити. Бажання зняти зміюку перейшло у стадію нав'язливої ідеї. Місцеві сказали де цих тварюк можна побачити найбільших розмірів, це були густі очерети далеко від дороги, там ніхто не ходить, тому там їх можна зустріти напевно. Попередили також добрі люди, що крім цієї змії, яку я бачив, є й інші представники цього виду, розмірами трохи менше але зубаті і отруйні.

Як ви думаєте, чи можуть такі невеселі новини відбити у мене охоту лізти в ці непривітні і небезпечні очерети? Моя впертість каже: - Звичайно ж ні! :). Більше того, я туди ходив лише в пляжних капцях і шортах (полював на зворотному шляху з пляжу). Ні, не тому що я такий сміливий (страшно боюсь цих безхребетних), а тому, що не міг ходити по 35-ти градусній спеці в штанах і туфлях. Хтось скаже що я хворий, і що мені пора вдатися до відповідного фахівця, наприклад, психіатра. Так можуть сказати ті, хто не хворіє фотографією, але я таки нею хворію; хронічна стадія - лікуванню не піддається, і щиросердно тут в цьому зізнаюся.

Обережно пробираючись крізь зарості очерету, не поспішаючи, крок за кроком, уважно вдивляючись в лежачі предмети, щоб раптом не наступити на хвіст якій-небудь отруйній гадині. І ось, діставшись до води, оглядаючись довкола де буде зручніше вичікувати змію з уловом. Маленький пагорб піску... - Супер! - Саме те що мені потрібно! Розкладаю килимок, дістаю фотокамеру з кофра, роблю певні настройки камери, - чекаю...

Так я полював майже тиждень. За цей час траплялися лише невеликі екземпляри, але я був радий і цьому, адже вибору у мене особливого не було. Не хотілося їхати до себе у Львів без гарного кадру, і я продовжував бродити по нетрях очерету. Одного разу, вдивляючись у далечінь водної гладі, сподіваючись побачити велику рибину ковзаючу над поверхнею води (саме так тягнуть змії свою здобич на берег), я не помітив як в п'яти метрах від мене, з протилежного боку, велика двометрова рептилія тихенько підпливала до берега. Якби не бичок, що вдарив хвостом по воді, я міг би пропустити хороші кадри, які сьогодні маю честь представити вам на цьому сайті, а також на багатьох інших фотосайтах, де публікую свої фотографії. Всю серію фотополювання на змію можна подивитися в розділі портфоліо Фотополювання, змія vs бичок.

лиман Шаболат у всій красі

На деяких фотосайтах мої зміїні фотографії займали почесне місце "фото дня", збирали, і досі збирають захоплені відгуки користувачів багатьох фоторесурсів.
У фотоспільнотах номінацію "фото дня" займають в основному фотографії в стилі Ню, пейзажі трохи рідше, і зовсім вже рідко - тварини. В чому причина? Справа в тому, що людям цікаво те, що вони в житті бачать менше всього, що не встигло набриднути. Наприклад, красиве Ню можна розглядати і милуватися ним хоч сто разів на день, і від цього не втомлюєшся. Як змусити глядача зупинити погляд на фотографії із зображенням тварини? Дуже просто. На фотографії повинен бути грамотно знятий епізод життя тварини в його природному середовищі або який-небудь унікальний, цікавий і неповторний момент, наприклад, такий який відображений на фото нижче.

Знімаючи цей кадр, автофокус моєї камери ледве встигав фіксуватися, все відбувалося дуже швидко. Бичок постійно сіпався, виривався з цієї зловісної пащі. Цей кадр знятий в момент різкого розвороту голови змії, з чим і пов'язана невелика розмитість зображення. Швидкість затвора склала 1/250s при відносному отворі f/5,6 фокусна відстань - 300mm + VR (система стабілізації зображення об'єктивів Nikon) швидкість ISO - ISO100/RAW, відстань до об'єкта - приблизно 3,5-4m.

Змія ковтає бичка

Завершуючи історію про зміїне фотополювання, хочу сказати кілька напутніх слів фотомисливцям початківцям. Якщо ви хочете зловити справді цікавий кадр, не чекайте поки до вас в будинок постукає пані удача, і скаже: "Ну що, фотографер, фотік налаштував? - Давай клацай!"
Вдалий кадр - це, як правило, результат вкладених зусиль. Тому, виходячи з дому, беріть з собою фотоапарат, і будьте напоготові. Адже ніхто не знає з якого боку підповзе до вас змія удача.
Всім бажаю більше вдалих знімків! Дякую за увагу.

Коментарі (наразі немає, Ваш буде першим)


    • Ліміт 2000 символів

    • залишилось:


© Andrey Ko 2012***
Як захистити фотообладнання від гопника
Категорії розділу
  • Всього категорій: 4

  • 2 142

Категорія
  • Автор: Andrey Ko

  • 02.03.2012

  • 2 803